Оглянула мене лікарка і резюмувала: "до хірурга". ех... згребла я себе в охапочку, підхопив цю охапочку мій Ангел-охоронець і повіз, закинувши до машини.
Сидимо в черзі, чекаємо свого зоряного часу. Хірург усе бігає коридорами, ніяк йому не йметься. якась жіночка несміливо спитала: "дохторе, а що ви все ходите-ходите, коли нарешті нас приймете?" На що він їй кинув: "Та от десь скальпель забув, як тільки знайду, так зразу ж почну приймати!" Усі замовкли. Я ледь не сповзла з крісла. ну в нього і жарти! Друг шепнув на вухо: "обнадіює що він працює скальпельом, а не бензопилою!". Хм, звучало оптимістично..
Коли з-за дверей прокричали моє прізвище, коліна мимоволі підкосились, відмовляючись йти на прийом. Мій Ангел запхав мене до кабінету і полегшено видихнув з почуттям виконаного обов*язку.
"Симпатична панянка, - примружився лікар,- ну що у вас там, показуйте". Як мінімум захотілось сказати що помилилась кабінетом. Чому ті лікаря так схожі на маньяків? Чи то в мене параноя....
"Будемо різати!" - задоволено помасував він своє підборіддя.
Може ще є можливість капітулювати?!!! Та де там... Її вже не було..
Одним словом я вже вдома, жую обезболюючі таблетки. правда, тепер трохи шкандибаю, а точніше ледь хожу. Та головне що лікар таки працює зі скалпелем, а не з бензопилою!!!!! І я жива!!! )))))
p.s. Люблю я свою країну!!!! сьогодні зранку йшла на перев*язку. так от ліфт в лікарні, з огляду на економію і вихідний день вимкнули. Я поки долізла на 5! поверх згадала весь вибочий бюлетень і всю владу разом взяту. ех....
Не знали б ми як це коли добре, якщо б не мали порівняти, що таке коли зле!!!
